Їм вдалося зробити неймовірне без знання мови і відкрити власний бізнес в умовах здавалося б не зовсім сприятливих для цього.
Це і не дивно, бо Фелікса Францівна і подумати не могла, що в 78 років тікаючи від війни опиниться в Кракові і почне власну справу.
Ідею подала Евеліна, а бабуся підтримала цю ідею. Тепер біженка з України може забезпечити собі і своїй родині житло і їжу.
По приїзді до Кракова вона з родиною поселилася спочатку у Евеліни.
“У нас вдома жив дворічний Давід, і в нього був конструктор. Помітила, що коли Фелікса дивилася новини, то вона складала будиночки разом з ним. Я зрозуміла, що вона відноситься до такого типу людей, які повинні щось робити руками, аби зайняти думки. І я запитала в неї: “Що ти любиш робити?”, а вона відповіла: “Вишивати”. Я їй кажу: “То робимо бізнес!”.
Біженка з України дивом збираючись до кордону взяла із собою...документи про навчання.
“Я цей документ навіть із собою взяла. Навіть не знаю, чого він зі мною. Я все життя шила. Собі, дівчатам своїм (дочці, внучці – прим. авт.) плаття підшивала”, — каже Феліція.
Евеліна запропонувала цікавий варіант бабусі з України і остання почала роботу.
“Це дуже цікаво, як художниця Юстина намалювала малюнок, навіть не бачивши Феліксу. І була шокована, коли побачила її на фото, такі вони вийшли схожі. Зараз усі, хто замовляє цю ілюстрацію, пишуть: “Для мене футболку з бабусею Феліксою”.
Бабуся Фелікса розповіла про свої методи під час роботи з ниткою.
“Якщо хоч на один мікрон помилитися, то в неї буде горбатий ніс. Я багато разів розпускала і починала спочатку”.
У кінці розмови Евеліна додає, що Фелікса часто питає про нові замовлення. Продаючи футболки, вона збирає кошти на ліки та квартиру, яку знімає з донькою та внучкою.
“За всі ці місяці допомоги ми з родиною зрозуміли, що найважливіше в допомозі — це надання “вудки”. Я подумала, що краще буде, якщо допомога буде побудована на спільному бізнесі або роботі, а не на простому даванні грошей”.
“Я вже три місяці не отримую пенсію, бо не маю рахунку банкового. Не знаю, що б ми робили, якби не Евеліна зі своїми кошульками… Напевно, довелось би повертатися назад”, — закінчує розмову Фелікса.